Усі хочуть в депутати. Партій вже й не зрахувати. У всіх предвиборча програма. На стовпах висить реклама. Всі кричать у мікрофони. Ковбаси дарують тони. І за гречку на майдані. З прапорами ходять п'яні. На теле одні дебати. Опонентів геть за грати. Обіцянок не злічити. Від брехні не відрізнити. Чорний крутеться піар. Сонце зникло поміж хмар!
А проста ота людина Тільки кліпає очима І не знає "так" чи "ні" Їй писати в бюлетні. Кожен кандидат клянеться, Що народом обереться, Й для народу буде дбати, Коли стане депутатом. Але це все казочки, Які люблять діточки. Та кого б не обирали - Вони крадуть, як і крали. Обдирають свій народ І сміються на весь рот.
От і вибори на носі, На дільницю усіх просять. Треба йти голосувати, Прожинем байдужість з хати! Голосуйте не баріться , Головне не помеліться. Вибір свій робіть свідомо, Ваша слабкість саме в цьому. Вірте твердо й не вагайтесь, Підкупу не піддавайтесь. Волю свою проявляйте, Головне не забувайте - Саме голос, саме Ваш Дасть всім нам останій шанс!
Вам же пани кандидати Хочу теж слівце сказати: - Не дізнавшись добре броду, Не потрібно лізти в воду. Бо терпець у нас ввірветься І народ тоді здійметься! нехай зараз Вам гикнеться Бо тоді вже не минеться. Та щоб в крайнощі не впасти - Рука на серце покласти Вам потрібно і сказати: "Для народу будем дбати, До народу будем йти, Бо ми ж люди - не скоти".
Я колись років надцять тому, коли починала лиш писати, написала таке... Що за люди ці поети - Ненормальні чи чудні? Що за думки дивні злети, Словоблудство це чи ні? Та навчитись римувати Може навіть дітвора, А поезію складати – Той, хто з даром до пера. Цього дару не навчитись, Не купити, не продать, З ним ще треба народитись, Власну Музу відшукать. Все ж не часто зустрічаєм Ми поетів в цім житті, Тільки вірші їх читаєм, Коли сумно на душі. В них знаходимо надію, В них втікаєм від журби, І немов на крилах мрії В кращі линемо світи. Що за люди ці поети? В чому ж сила їхніх слів? Ще ніхто незримі злети Їх думок не зрозумів!
Тоді я гадала, що я великий поет, але з часом збагнула, що сотні моїх так званих віршів я ніколи нікому не покажу, соромно перед людьми... Та в кожного свій шлях, своє бачення і своє призначення... Хай щастить!
...по крайній мірі моЇ саркаїстично-гумористичні вірші підбадьорюють читачів(знайомих, близьких і рідних), піднімауть їм настрій, дають змогу забути негаразди повсякденного життя. І це мене радує, дає зрозуміти , що я їм потрібен, спонукає писати далі...
Та я Вас також спонукаю писати, лиш по-дружньому раджу це робити більш старанно, Ви ж несете Слово до людей, Ви вчите їх Рідної Мови, тому маєте бути відповідальним за кожне своє слово, адже його братимуть на озброєння інші. Якщо не вчитись, не брати до уваги порад - ніколи не буде жодного поступу...
Не знаю на скільки правильні чи не правильні такі вірші, але вони мені подобаються своєю простотою і щирістю, і головне людина, яка їх пише, вкладає в них свою душу. Я придержуюсь такого погляду і у своїх віршах. А згадаймо Т.Г.Шевченка "На панщині пшеницю жала..." нема нічого надзвичайного ні вивертів, ні нових словотворень, а який вірш...Не правда, що кожен може заримувати, багато б хотіли, те не вміють. Моя Вам порада:- пишіть і вдосконалюйте свої вірші!
Щиро вдячний. Приєнно почути однодумців.А про Шевченка я з Вами згоден на всі 100%. Люди пам`ятатимуть тих поетів, які пишуть доступною і зрозумілою для них мовою
Мені здається, що вірш написаний простою народною мовою, але з технічного боку є над чим працювати. Зокрема мені багато разів радили - уникати дієслівних рим, що і Вам хотів би порадити. Успіхів у творчості.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
