Хочу забути та не можу — Перед очима ти завжди, І погляд твій за ласку Божу, Слова ж твої – Божі дари.
Ось розум трохи забуває, Немов зникає в серці біль Та серце досі ще кохає, І знову сипле в рану сіль.
І те, що майже не боліло Почне боліти, як колись, Защемить серце, як щеміло, Поллються сльози, що лились...
Коли неначе все минає, В життя приходить я кийсь лад, Тебе побачу й починає, Усе вертатися назад.
Зима 2007-2008 р
|