Хочу забути та не можу —
Перед очима ти завжди,
І погляд твій за ласку Божу,
Слова ж твої – Божі дари.
Ось розум трохи забуває,
Немов зникає в серці біль
Та серце досі ще кохає,
І знову сипле в рану сіль.
І те, що майже не боліло
Почне боліти, як колись,
Защемить серце, як щеміло,
Поллються сльози, що лились...
Коли неначе все минає,
В життя приходить я кийсь лад,
Тебе побачу й починає,
Усе вертатися назад.
Зима 2007-2008 р
| 
у Вас 
0
