Я знаю, що чекати щось тут марно Але забути бракне мені сил. Так, все минає...і нас чекає завтра Нові знайомства, і старі почуття. Мені не вперше чути, що лиш друзі, Хоча як вперше боляче душі. Не бракне сил мені так жити далі, Бо рівно і моя тут є вина. Я буду зустрічати далі ранки, Пусті й холодні, але осінь це. І зовсім то не слід розчарування, То спомин що в душі моїй не згас.
Ніщо не буває марним... Теплоту ранків можна відчути після морозних сутінків... Кохання може прийти після дружби... Вина приводить до каяття і самовдосконалення...
Так каяття, але назад не повернеш, Все що було із пам'яті не зтреш... Все що не сталось ще, а вже нема, На щось надіятись тепер дарма. Не треба говорити, що пройде Бо пам'ять спомин збереже І тихим вечором осіннім Про себе згадку донесе.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
