БІЛЬ ЗА УКРАЇНУ
За що тебе твій "син" не любить? Чому тебе він так не поважа? Давно з сердець з твого народу Вже зникла совість - лиш одна іржа. У кожнім домі живе сором - З'їдає рідну мову мов коржа. Забули "діти", хто в них, "матір" - Їй ріжуть душу без ножа. Навіщо ти терпиш ці муки, Кусаєш губи до крові... Якому лицарю сорочку Плетеш з колючой кропиви? Тебе весь час, як сир ділили; Ламали, рвали на шматки, А потім знов, як глек ліпили. й міняли владу, як шапки. Ти всих до себе в дім приймала, Була ти прип'яттю для всіх. Чому пустою "Прип'ять" стала? Там "мирний" атом тихо ліг. Століттями з твоїх артерій пили воду - Бурлила кров,в ній плавали човни. Тепер тебе труять сотні заводів. Нема в річках вже тої глибини. Квітучі села - серце України, Стоять пусті, зарослі бур'яном, (Були колискою для кожної родини) А люди? Люди в наймах за бугром. Раніше на чолі була громада, Але забутий став Шевченка заповіт. А нині, уряд - злодіїв бригада, Ховає очі, як шкідливий кіт. Мене так мучить вічне запитання: - До поки нам "ярмо біди" нести, Та скільки нам терпіть таке знущання? Хіба іще не вимерли воли? Коли вже закінчаться наші біди, І втоне горе в водах синього Дніпра? Засохнуть бур'яни, розквітнуть квіти І люди повернуться до села. Та все ж Надія помера остання. Ми будем Вірить, що прийде Любов. Бо найрідніша нам все ж Україна І в наших жилах, є, козацька кров!
Додав: rodger (15.10.2012)
| Автор: © Віталій
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2132 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя