*** Зерно, що впало, край дороги За мить підбере сатана І до своєї занесе барлоги І того плоду вже нема Так само те, що впало На кам'янистий, сухий ґрунт Плоду доброго не дало, Ще між людьми існує бунт. Ще інші, сіяні між терна - Це ті, що чули слово, Але віддача їх мізерна - Немає плоду знову. Останні в добру землю впали І в сотню раз принесли плід - Старання марно не пропали, Хоч на чолі з’явився піт. Цю притчу слухали усі - У кого є і голова, і вуха, - Але доступно мило всім Святого хто приймає Духа.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
