НЕНЬКА

Ой, яка ж вона тихенька,

Моя люба сива ненька!

У загалі непомітна,

Та яка ж з людьми привітна.

Днями щось цікаве робить

Всім онукам до вподоби.

Ляльку-мотанку, конячку,

Совку-сплюшку, гуску, крячку,

Вийшов човник паперовий

З рук її такий чудовий.

Як ставок перетинає,

Вся малеча аж стрибає.

Ось набавились онуки,

А вона вже в кухні грюка.

До вечері, як годиться,

Випікає поляниці,

Моркву, хрін, буряк цибулю,

Картоплин біленькі кулі

Ріже, тре, на салі смажить –

Слова зайвого не скаже.

А коли відкриє горщик,

В нім такий смачненький борщик.

Полишивши дня турботи,

Повертаємось з роботи.

Ненька радо нас стрічає,

Стіл швиденько накриває.

І в розмовах нескінчених

Протікає вся вечеря.

Посуд вимивши до блиску,

Над шитвом схилИться низько.

Так із ранку і до ночі

Ненька залЮбки клопоче.

А коли відпочиває,

І сама того не знає.

А спитаєш:– посміхнеться,

- Справи ці мені до серця..

Про своїх близьких і рідних…

Піклуватися потрібно

Як же добре - є в родині

Люба ненька-берегиня.

Грудень 2012