Інший погляд
Далеко вже не п`ять,чотири,три,
На вулицях моїх-не ті вже часи,
Вроді сонце і небо-все залишилось,
Тільки серце моє - не по-дитячому билось.
Як було воно,як билось, жило
Не знаючи страху життя- вперед завжди йшло
Вернутись назад-на мить на секунду
Прожити ще раз дитячую днину…
Дитина.Малявка.Малиш.Та він ще маленький…Як багато раз ми чули ці слова від «старших»,і чекали, коли ми виростимо,бо нас тоді не будуть так називати.Як виростимо-будемо великі як тато і мати.Похожі на діда на дядька з вусами,на тітку,на бабу,старшого брата. На кого не-будь,щоб не змогли «малюком» називати.
(Того малюка,якого не вернем ніколи)
Мамо,можна я піду погуляю,вона мовчить,подумає,загрузить роботою,щоб зайняти мій час, і дозволить,після того як все зроблю.І ти це задане завдання виконуєш з неймовірним натхненням,швидкістю точністю,що потім сам дивуєшся як, це іменно так, зробив.
(Часто в житті в нас пропадає це натхнення,куди..?)
І ось ти вільний,вільний неначе птах,що навколо літає,неначе літак який сліди якісь дивні за собою лишає,вибігаєш на вулицю.Нікого немає,но це не біда-до кожного заходиш, всіх ти збираєш на футбол, закритий завод,на будівлі всіх ти гукаєш.
(Не завжди після невдачі ми рухаємося вперед.)
Зібрав!!!Гайда.Пішли.:Позбивали коліна,обмазали «рильця»-но нам всеодно.Тікали від власника дому,якому ми пліт поломали,коли яблука й груші з дерев ми зривали.Грали ми денді,стріляли качків,після якого в телевізора кіноскоп був згорів.Дівчат з бутилок ми обливали,за коси тягали,но і деколи з відер і нас обливали.10 копійок-жувачка,наклейка,-я таку маю,а я немаю давай поміняю.Скільки футбольних м`ячів-«вкрало НЛО»,казали батькам-розбиЂвши стекло.Получали по дупі-а тут вже боліло-і не всеодно. Який там комп’ютер, ми ще не знали як грати дурак.
(Довго згадувати можна отак,а зараз що:гроші на вітер,на не потрібні всім «звички», життя онлайн,примітивний контакт,в справжньому житті багато кого можна назвати «слабак»)
І так наше дитинство йшло,дуже різноманітно в кожного по-своєму,було і щось погане,без нього ніяк,но все одно казали:Як вросту буду як…Любили ми день, а потім і ніч.Літо гаряче,в трусах по квартирі,по дворі-оце ти крутяк.Взимку,з крутої гори-і збоку санки а ти ногами, в снігу,догори.Осінь,болото,калюжа-і ти,як же взуття не набрати води.Весна,розтанув сніг,йде тато з роботи,а син чи дочка-«по вуха»в болоті.Потім нас били,прали труси,обіжались на маму,бо мали на попі червоні сліди.А потім знову так,і знову на попі червоний синяк…
(Багато хто зараз не біля батьків,хтось можливо і втратив,і може б хотів краще отримать якихось синців)
Вже не в болоті,не стирчать ноги вснігу.Багато щось бачу,і не но все на яву.І якісь життєві проблеми,появились.Тут гроші скінчились,посварився з друзями,кохана пішла,прийшла,знову пішла.З начанням проблеми грошей нема,роботи.Давно не був вдома-скучив,нема можливості,і знову грошей навіть дорогу нема.Болить серце,душа,обіда,щастя-що це,всеодно нема.Комп` ютер, «нет»,контакт…і це ще не все,- це маленький фундамент школи життя «Молодий юнак».
(Ти вже не дитина,юний «сопляк»,в світі життя-вибери шлях…)
Живеш.Не малий,не дорослий, в суспільстві майже «ніхто»,орстокість панує,коли в світі добро.Хтось копійку шанує,інший просирає бабло,хтось шлях шукає,знаходить,а хтось підписався як лінива істота.
(Зло буде завжди,знаходь світло в собі,щоб його подолати)
Знайди ключ в своєму життю,відкрий свою душу,повір,хоч часткову,у правоту,зупинись подумай:правильно йдеш,на вірний шлях ти став, і за собою несеш?-Ні,подумай,думку знайди,не забувай на допомогу людям прийти,не завжди оцінять,а ти просто роби,зло лекше зробити ніж просто добро,но воно ще вернеться,ні-ну нічо,сильніший ставай,через невдачі і болі переступай. Батьки дали життя цінуй і люби Їх і Його. За собою в житті слід залиши щоб гордились тобою внуків батьки…
(Дитиство. . . Життя. . .Смерть. . .Три слова,з яких тільки два ми пережили,живемо,бачили,бачим,бачимо…Бо яка вона смерть.-Знають лише одиниці…)
РусланArtist 3.44. 11.11.2012 (Анчаков)
Тепер дорослий
|
у Вас 
1
