Старезний камінь,
весь порослий мохом,
Якби і знав щось, то давно б забув...
Він ще з доісторичної епохи -
Землі ще не було, а він вже був.
Йому однаково - чи холод там , чи спека.
Йому не вІдомі ні радість, ні тривога…
Він камінь.
І йому до нас далеко…
Як нам до Бога.
|