Свобода, свобода, Эх, эх, без креста! (А. Блок. "Двенадцать.)
Вечір чорний, снігом шитий, Опускавсь на голі віти. Вітер, вітер колиха ті голі віти. На тих вітах ворон глипа, Набундючений, неситий. Вікна... Вікна наче всліпли, Одяглися в білі квіти.
Рип та рип мороз сердитий. Три дядьки червонопикі, Геть напиті. Коло генделя лепечуть: -Дообрее… було при комуні жити. -Певно є у біса діти. Завиває лихий вітер. Нагадались діда діти. Їх було шістнадцять. Квіти.
Діда брат – продзагоновець небритий. Клямку одірвав від фіртки: -Воли, коні, збіжжя!!!…. Крики.. Баба на землі хрестом: - Що нам їсти брате. ..Діти. Дід на коні. Вйо!…. Лиш вітер… Баба в хату. Двоє менших з печі впали у окріп. Чорт неситий… жертвує комуні. Діти… На дорогу биту, горобину сипле вітер… Коні..Сани, в санях … жито… А на церкві, на канаті лоскут шитий - «Ми не раби, раби не ми». Батюшка сльозами вмитий.
Вітер, вітер по всім божім світі. Із шістнадцяти дванадцять не розцвіли. -Ворон, ворон - де ті діти?... Їм би на могили квіти. Чи ми будемо з ними квити?...
Вікна, вікна - білі квіти. В них маленький вогник світить. Чорний вечір, білим снігом, Тихим сумом оповитий.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
