Милувався місяць зорею, то підморгував,то посміхавсь. Він був з милою із своєю, вій губами її торкавсь. Шлях Чумацький стеливсь під ноги, відкривав їм сузір"я,світи. Йшли в любові,як перші бОги, де веселкові мріють мости. У обіймах нічної пустки, по уквітчанім лоні небес хмари повзли,як білі згустки. вітер видухував полонез. Місяць зорею світився, Зіронька ясна танула в нім. Храм Кохання у душах звівся там,де спільний звели вони дім.
Мій ЛГ кохає не стопами ,а серцем .От так і виходить.Дякую
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
