Світило

* * *

З повноважень чужих територій —

Неашрамне світило моє

Споживає і цезій, і торій,

Коли сірки нема й коли є.

Це жада, заподіяна небу.

Це звізда, що палила полин.

Там я був, а можливо, і не був,

Щоб спинити неспинності плин.

І гріхи зачарованим колом

Просідають дедалі в мені,

Щоб не був я ні гетьманом голим,

Ні джурою в чужім жупані.

І аж хруснуть печалі в зап'ястях.

Недоріками докір — мов пил...

Як напитися волі не вдасться, —

Посаджу на коня свій копил.