Холодно не за
вікном – у серці,
На землі – зі снігу
каремати,
Знаю, що було – не
повернеться,
Не жалію – навчений
втрачати.
Я не той – що
сталося зі мною?
Ти не та – давай
вже «на відкрито»,
Дві душі, що
вкутані зимою,
Ждуть кінця, який
не зупинити.
Щирі сльози
кубиками льоду,
Ми розбиті на
дрібні уламки,
Досвід болі стане у
нагоді,
Та на серці залишає
знаки.
На подвір’ї –
завірюха знову,
Дуже скоро гірко ти
заплачеш,
Сміливіше, обірви
розмову,
Не чекай принизливих пробачень.
Холодно не за вікном
– між нами,
Не візьмеш – я
вкотре набираю,
Де майбутнє? Чи
воно настане,
Розтопивши паморозь
безкраю?
|