*** Сумую за Вами, сумую... У шибку постукує дощ. То, певно, вже осінь мантрує - З далеких вертається прощ.
І куриться ладаном обрій, Туманно-змережена даль... Габою пожовклих історій На серці застигла печаль.
Канвою - тремке вишивання, Де неба захмарена вись. Мовчання, нестерпне мовчання! Над вічністю день похиливсь
І дивиться в очі їй тужно - Пригадує бу́ле, своє... Сумую за Вами, мій друже, А дощ за вікном ллє і ллє... (13.08.12)
|