Так, погоджуюсь, комусь відведена роль горіти, закликати і змінювати, а комусь - покірно животіти, схиливши низько голову, не бачачи сонця ніколи (це ж страшно як, можна й засліпнути).... Та все ж дивна натура людська... таке враження, що чим гірше навкруги - тим декому краще і він насолоджуєтесь власною бездухістю, безвольністю, безликістю, неспроможністю на щось у цім світі впливати... віки рабства декому досі даються взнаки... жаль мені таких людей...
А я дочекаюсь, Ірино, неодмінно дочекаюсь, чого бажаю й вам!
Погоджуюсь на всі сто, Наталочко. Починати маємо з себе. Причому - кожен! Та чи ми готові це робити? Скільки готових зректися всього і йти відстоювати те, чого не зуміли добитися ті, хто вмирав за ідею, а зараз з небес спостерігають за своїми байдужими нащадками, котрим любо здобувати волю чужими руками? Читала цього Твого вірша на ФБ, одразу мимоволі виник експромт, гіркий експромт, котрий вагалася виставляти. Але, гадаю, таки зроблю це. Бо, зрештою кожна думка, хай і неприваблива, має права бути почутою. Тож дякую Тобі і за Твою позицію, і за натхнення до висловлення наболілої думки. Якщо не будеш заперечувати, візьму кілька твоїх рядків епіграфом.
Мені також сумно від болючої реальності, я з 89 року на тисячних барикадах, так хочеться вже нарешті побачити ці омріяні зміни на краще... А рядочки бери, Аделечко, мені для тебе нічого не шкода, та хоч цілого вірша!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
