Пн, 04.11.2024, 20:37
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

МИ - НАРОД!


Та  док'  ми  будемо  терпіти
Ярмо  чужинське,  скільки  ще?
Чи  волю  знищено  ущент?
Чи  ми  рабів  покірні  діти?

Віки  неволі  і  хули,
А  чи  рука  старшо'го  брата,
Що  перевтілився  у  ката,
Вуста  для  правди  нам  стулив?

Чом  волелюбство  наше  в  прах
Переродилось,  чом  зміліло?
Ми  ж  досить  наймитами  скніли
Не  лиш  в  чужих  –  своїх  краях.

Ніколи  більше  на  поклін
До  ворогів  іти  не  будем,
Ми  не  раби  –  ми  вільні  люди
На  рідній,  батьківській  землі!

Коли  нарешті  ця  земля
Вже  зродить  свого  Вашингтона,
Аби  чужинськії  закони
Не  диктували  нам  з  Кремля?...

Бунтує  в  нас  козацька  кров,
Наш  волелюбний  дух  воскреснув.
Пора  з  колін  на  ноги  звестись,
Пора  збагнути,  МИ  -  НАРОД!!!

Додав: Валькірія (21.01.2013) | Автор: © Крісман Наталія
 
Розміщено на сторінці: Громадянину, Вірші про Україну, Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2428 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
1 Davudenko • 10:29, 22.01.2013 [Лінк на твір]
абиж оця пора та знайшла свою пору у серці українця 55555 55555 55555 hands hands hands hands hands
avatar
Дай Боже, пане Іване, дай Боже!
avatar
3 LesyaGenyk • 12:52, 22.01.2013 [Лінк на твір]
Пора... 
Дух   воскрес, та нема поводиря, котрий би могутньою рікою спрямував цю силу у потрібне русло...
Щиро-патріотично!:za: ysi_razom
avatar
Дякую, Лесенько! Кожен народ мусить собі цього поводиря виплекати з пеленок...
avatar
4 Asedo1949 • 12:57, 22.01.2013 [Лінк на твір]
Давно пора,п.Наталю! Я всім серцем підтримую всі Ваші заклики і молю Бога, щоб нарешті щось зрушилось з місця... respect table-9 55555
avatar
Знаю, пані Катерино, що підтримуєте щиро. Вірю, Ви ще дочекаєтесь світлої години для України!
avatar
7 Koshkina • 14:11, 22.01.2013 [Лінк на твір]
Чекайте ...чекайте....Хочу побачити вірші , які будете писати через 10 років.....Знову  будете закликати....
avatar
Так, погоджуюсь, комусь відведена роль горіти, закликати і змінювати, а комусь - покірно животіти, схиливши низько голову, не бачачи сонця ніколи (це ж страшно як, можна й засліпнути).... Та все ж дивна натура людська... таке враження, що чим гірше навкруги - тим декому краще і він насолоджуєтесь власною бездухістю, безвольністю, безликістю, неспроможністю на щось у цім світі впливати... віки рабства декому досі даються взнаки... жаль мені таких людей...

А я дочекаюсь, Ірино, неодмінно дочекаюсь, чого бажаю й вам!
avatar
9 Koshkina • 16:26, 22.01.2013 [Лінк на твір]
мені хотілося б, щоб було все краще, але....Що заслуговуємо , те і маємо.
avatar
Слід починати з себе світ цей на краще міняти!
avatar
11 Адель • 22:40, 22.01.2013 [Лінк на твір]
Погоджуюсь на всі сто, Наталочко. Починати маємо з себе. Причому - кожен! Та чи ми готові це робити? Скільки готових зректися всього і йти відстоювати те,  чого не зуміли добитися ті, хто вмирав за ідею, а зараз з небес спостерігають за своїми байдужими нащадками, котрим любо здобувати волю чужими руками?
Читала цього Твого вірша на ФБ, одразу мимоволі виник експромт, гіркий експромт, котрий вагалася виставляти. Але, гадаю, таки зроблю це. Бо, зрештою кожна думка, хай і неприваблива, має права бути почутою.
Тож дякую Тобі і за Твою позицію, і за натхнення до висловлення наболілої думки.
Якщо не будеш заперечувати, візьму кілька твоїх рядків епіграфом.
avatar
Мені також сумно від болючої реальності, я з 89 року на тисячних барикадах, так хочеться вже нарешті побачити ці омріяні зміни на краще...
А рядочки бери, Аделечко, мені для тебе нічого не шкода, та хоч цілого вірша!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz