Тої ночі в неспокої-сні Я побачив сумною її, - Збиті руки і очі в крові, І кайдани сталеві, тісні... Застогнала від жалю душа, Защеміло у серці... і біль... Й тихий голос її: не лишай, Не покинь мене в лютій пітьмі... Заревіли від горя моря, Зашуміли в Карпатах ліси І завмер тихий спів солов'я... Вмила очі з нічної роси І заплакала наче дитя, Лиш промовила тихо: прости За поламане наше життя... Стихли наші тоді голоси...
Тої ночі в неспокої-сні Я побачив незрячу любов, Збиті руки і очі в крові, - Я такою її віднайшов.
|