Всесвітня повінь.
День закотивсь рожевою тарілкою Спочити за далеким горизонтом. Сполохані малою перепілкою Цикади, захлинулися експромтом. В шовкових травах ми йдемо край поля. Вита між нами безсоромна ніжність. А ми з тобою, як ДефнІс і Хлоя. І цілий світ для нас і ціла вічність. Ми роси, зорі, вітру тихий струмінь. Ми соки трав, ясний вогонь в імлі. Кохання наше, як всесвітня повінь- Накрило нас, піднесло від землі.
Додав: Oksanka (29.01.2013)
| Автор: © Оксана
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , Оксана
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1986 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): зорі , ми роси
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА