По щоці покотилась сльоза І змішалася з сумом неба … Поламалась гнучка лоза, Зносить біль із кохання греблю…
Відпустила мій вітер для крил, Своє сонце у світ пустила, Навздогін для червоних вітрил Шепотіла: "Люблю... любила..»
Несподіваний дощ зимовий Чемно слухав як в ніч кричала: «Не пустила! Залишишся мій! Я від тебе себе забрала…»
Який вчасний зимовий дощ…
|