Яка ж то мука – відректися мсти, Забути ворогів своїх обличчя, Не слухати, коли зненависть кличе До страшної й жаданої мети. Буває день, мов шаленієш ти. Готові очі врізатися в вічі. Лихі думки збігаються на віче: Розбурхати, озброїть, повести. Мовчу, спиняюсь, скоро пролетить. Не вийметься із піхов меч іржавий. Раніш чекав могутності та слави, А нині Слово і небес блакить. Моя душа в лабетах мого зла Не кориться, згоряючи до тла.
Як мудро і не лишень по-філософські та метафізично... Це істина, про яку казав Христос, щоби простити кривдників, забути їх а ще й до того, молитися за них. Та як це складно, не вийняти "із піхов меч іржавий", не відплатити "око за око"...!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
