МАЛЕНЬКА ТРАГЕДІЯ

Перехожим смутку не вгледіти,

Що застиг у тебе в очах,

Ще одна маленька трагедія

Закарбує відчаю страх.

Плачучи, по скверах та вулицях,

Може, правда неподалік?

Йди ж уже додому, застудишся,

Зупини печалі потік.

Ще не раз осінніми зливами

Вмиють хмари облік терас,

І сльозами щиро-бурхливими

Вмиєшся, красуне, не раз.

Бо життя шляхами тернистими

Знову й знов заплутує нас,

Краплі сліз дрібними намистами,

Мов уламки стиглих образ.

Перехожі смутку не вгледіли,

Бо незрима часом юрба,

В тебе знов маленька трагедія,

Та така велика журба…