<blockquote><font size="2">Мій світ, де я не відчуваю болю І поруч ти ідеш поволі, А навкруги один туман.., Та це ілюзія, обман… Закриті двері він для всіх, Живе лише в думках моїх. Та я шукаю серед них Кого б пустила на поріг. А знаєш що там? Хаос, тиша… Криваві квіти на столі, Що довго снилися мені. І спокій, спокій, вічний спокій, Такий же ніжний, як і ніч. Не смерть це, ні… Скоріш життя… Моє життя, де я не відчуваю болі.</font></blockquote>
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
та
у Вас 
0
