| Прийшла весна, а ти пішла із нею, А через тиждень виросли тюльпани... Спинився час, як взимку цвіт лілеї. Хай знов іде! Та краще вже не стане...
Між стін колись привітної веранди, Де лиш останній спомин залишився, Ми посадили з мамою троянди, А ти на них, будь ласка, подивися.
Вже винограду пнеться хворостина (Пригадую, ти так цього хохіла). Лиш кілька днів - і я вже не дитина, Всі кращі дні, як вітер, пролетіли. Та мить не варта вже була чекання, Хоч щоб мені там мало присудиться, Бо не здійсниться головне бажання, Воно... уже ніколи не здійсниться...
Та ти вже там. Мабуть, уже зустріла Кохання перше у житті, єдине... Щасливою з ним бути так хотіла, І він тебе вже більше не покине...
Твої брати... Ти їх зустрінеш знову... Рідніші всіх у світі тато, мама... Живуть з тобою в вимирі любові Твої сини, якісь чомусь не з нами...
Ти вибач, що не виконала слово - Останню обіцянку, з'ясувалось. Якби могла, усе б вернула знову, Та все не так, як нам завжди здавалось... Та книга залишилась на полиці, А я ж її узяти звідти мала! Ти спиш. Але мені тепер не спиться... Тобі ж я почитати обіцяла!..
Пробач за вечір той і ніч терзання, За темний день, коли ридало небо, За всі слова, не сказані зараннє, Прости мене... Нічого більш не треба.
2008 рік
| 
та
у Вас 
0
