У павутинні нескінченних фраз...
У павутинні нескінченних фраз, Де кожне слово має номінал Твоє "кохаю", мов крихкий топаз І я вже наперед знаю фінал. Отрутою у серце увійдеш, Напоєш почуття смаком чекання, З собою сон і казку забереш. Натомість кинеш холод сподівання... Застудиться кохання на вітрах, Знесилиться, навічно відречеться... Крихкий камінчик у твоїх руках Об скелю гордості моєї розіб'ється...
Додав: IrunaKohan (27.02.2013)
| Автор: © Ірина Кохан
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1748 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.