У павутинні нескінченних фраз...
У павутинні нескінченних фраз, Де кожне слово має номінал Твоє "кохаю", мов крихкий топаз І я вже наперед знаю фінал. Отрутою у серце увійдеш, Напоєш почуття смаком чекання, З собою сон і казку забереш. Натомість кинеш холод сподівання... Застудиться кохання на вітрах, Знесилиться, навічно відречеться... Крихкий камінчик у твоїх руках Об скелю гордості моєї розіб'ється...
Додав: IrunaKohan (27.02.2013)
| Автор: © Ірина Кохан
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1728 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя