*** Розлито у небі каву - Арабіку чи робусту - В холодній зимовій тиші Наосліп не розбереш. Хіба-що на хвильку місяць Запалить медову люстру З далекого срібногір’я, З його сивобрилих веж. Розхлюпано каву чорну... В горнятку хмільної ночі - Мольфарчине ворожіння, Засіяне по світах. Аж поки не збризнуть сонцем Світання небесні зодчі, Темнітимуть кавні краплі У янгола на вустах... (4.03.13)
|