Ти вже відбувся у моїм житті,
Вже відлунав і стогоном, і криком.
Я відмолила в щирім каятті
Гріхи, здійсненні почуттям великим!
Ти вже минуле! Не вертайсь назад.
Я вхід до серця щільно зачинила.
У виправдання власних своїх вад
Віддала Богу білосніжні крила!
Бо у щасливих бути на спині
Вони повинні... А мені навіщо
Літати у блакитній самоті,
Коли земля здається неба ближча?
Тому благаю - більше не приходь
У сни мої! Хай стане в них тихіше...
Із розуму останнього не зводь -
Залиш і тут, як у житті залишив!
ЛЕГШЕ ВИРВАТИ ЛЮДИНУ ЗІ СВОГО ЖИТТЯ, ЯК ІЗ СЕРЦЯ І ДУМОК. БРАВО)))!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Надіюся, це лише вірш))) 
