Ми не гірші рослин, так чому ж
Їх тяжіння до сонця долає асфальт і
каміння,
А людину без сонця навіть з місця не руш,
Бо стеблина її ні на крок не піде від
коріння.
- Так я звик і облиш! Ані слова не треба
про це!
- Та стряхнись, що ти нудишся, мить ця
твоя не остання!
Хоч і в муках, сидить, ланцюгів не розірве
кільце,
І даремні всі доводи, всі ваші довгі
вмовляння.
Ми не гірші - ми інші - живемо тільки з
власних думок.
Ось де наші основа, початок, кінець і
коріння...
І, як важко здійснити, крок від себе - до
іншого крок,
Непорушні стоять наші погляди, наше
сумління.
1995 .
| 
у Вас 
0
