Рингтони
нашого буття
ламбада, рок, фламенко, джаз,
і ще багато
парафраз,
та партитура у
життя безмежно ширша. Так вийшло.
Що світ
потрапив раптом у
полон клонованих мініатюр,
у вигляді хрустких
купюр. Навічно. Логічно.
Мініатюри від кутюр
у відображені баюр,
Мініатюри,
мініатюри.
Щоденно
граємо сюжет - той Арлекін, той Гуїнплен,
мініатюрних
мізансцен,
загримировані несем
гримаси. У маси.
На тлі
нашвидко зроблених
вистав у екстер’єрі вулиць міст,
година пік, метро чи міст. Сальєрі. В партері.
У черзі, офісі,
кафе, сучасне аутодафе,
Мініатюри,
мініатюри.
Живемо
дивимось на час, а
він пішов у свій цейтнот,
а тут черговий
поворот,
і дубляжа, як не
крути, не буде. Ех, люди.
Але
не бійтесь своїх
помилок, та і чужих не бійтесь теж,
бо досвід точно не
проп’єш. Ніколи. Ну майже.
Женіть від себе
тихий сплін, виходьте краще на уклін,
Мініатюри,
мініатюри.
Не треба
скаржитись на світ,
що ніби вибору картма,
все зрозуміло і нема,
чого шукати у
болоті цьому правди. Насправді
Ми всі
ми всі і є той
самий світ який створили і тепер,
цей світ суворий
режисер. А ми - на сцені. На сцені.