Ти знову тікаєш. Я звикну. Та порожньо збоку, і ноги-калюжі, і зашпори глибше – під нігті. До тебе не далі, ніж вічність плюс/мінус два кроки, мені ж асфальтіє буденність, наказує бігти.
Долоня відчує нервові закінчення вітру, твоєї – не хочу. Ти – рима до слова «ніколи». Якась із двох колій останні відписує титри. Я – кинутий камінь. Водою розходиться коло.
Вважаю, що чим коротші речення у творі, тим більш вишколеною має бути майстерність автора. У вас саме так - лаконічно та довершено за допомогою тире, кількома словами, натякам, відчуттями. Все на вістрі нервових закінчень. Дуже сподобалось.
Гарно. Найбільше сподобались слова "Ти – рима до слова «ніколи»" і "До тебе не далі, ніж вічність плюс/мінус два кроки".Це дуже близькі мені слова. Дякую за гарний вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
