Пускати пустку на поріг нам, певно, друже, не звикати. В обличчі неживого ката приходить... У її порі повітря мало – не багато, життя – тим більш. Бо біль утрати- розлуки крає, мовби ніж.
І кличе, кличе порожнеча у темні хащі, що шумлять під вікнами. Цупке гілля чатує, щоб обвити плечі. І пульс неначе – до нуля.
Голодна пустка – на поріг. А далі – годувати медом вночі та вдень лиху її. І, поглядаючи на небо, топити у дощах жалі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
1
Натхнення Вам!!!
