Засинаєш? Виймає пам'ять
із серця свої ножі, голки, шпильки,
готова їх туди повернути
певної миті.
Вона – настирлива пані,
у неї засобів для катування стільки,
як молекул у літрі отрути.
Вистачить на всі години, ще не прожиті.
Сон обіймає? І вона теж хоче відпочити,
туманом дрімоти вкрита.
Набереться сил за ніч.
А може вколоти і уві сні,
як прокинеться. Ні –
то почне тортури вже вранці.
Шепоче: "Й не сумнівайся..."
Якщо смерть не розлучить із нею.
Може, вона колекціонує трофеї:
душі нещасні, плачі та пірвані нерви,
зболені груди, страхи, зранені серця?
Певно, вона буває такою стервою,
що її "коникам" наче й немає краю-кінця...
Міцно тримає. Яка є потрібна, дає мило знати,
а за тим тихо встановлює ґрати.
Щедра на різні жорсткі тортури,
для тих, які не заснули. P.S. Це моя перша спроба написання верлібру!)
| 
у Вас 
1
то в мені філолог спрацював)))
