Багато прожито років на світі, Багато пройдено стежок ,доріг, Та серце не стомилося радіти, Ступаючи на батьківський поріг. Бо тут тепло родини дорогої, Бо тут живе любов моїх батьків, Тут на стіні рушник моєї долі, Що мама вишила із золотих нитків. За роки ці багато пережито, Багато виплакано гірких сліз, Вже сивиною мої скроні вкрито І вже дорога йде не вверх.а в низ. Та ще ніяк не хочеться здаватись, Ще у душі коханнячко палає, Ще хочеться цим світом дивуватись, Що на плаву мене весь час тримає. Багато хочеться в житті зробити Побільше гарних віршів написати, Чарівних квітів в землю посадити, Своє добро ще людям дарувати. Ще так багато планів і надій,, Ще так багато нездійсненних мрій Які так хочеться колись здійснити. Ще поживемо,якщо дозволить Бог І пісню до кінця ще заспіваємо, Допишимо,домрієм,докохаємо, Звичайно,якщо нам дозволить Бог!
|