Коментувати також можна з та

Пт, 29.03.2024, 15:12
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1015]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [133]
Аудіовірші [49]
Українцям [2667]
Вірш-пісня [542]
Вірші про Україну [1477]
Вірші про рідний край [805]
Вірші про мову [201]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [106]
Загадки [15]
Верлібр [143]
Елегія [51]
Історичні вірші [288]
Вірш-усмішка [995]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [661]
Вірші про чоловіків [109]
Вірші про військових, армію [209]
Вірші про Перемогу, війну [408]
Вірші про кохання [3366]
Вірші про друзів [713]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [332]
Вірші про дитинство [321]
Вірші про навчання [58]
Вірші про професію [82]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [705]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1214]
Вірш-тост, вірш-привітання [114]
Для мене поезія - це [191]
Поети [272]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [290]
Щастя - ... [597]
Жінка - ... [260]
Життя... [4418]
Філософам [1292]
Громадянину [861]
Метафізика [153]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

тихе місто

Тихе місто… я іду парковими алеями і бачу потускле світло на ліхтарях… присяду …і все ж таки, як було чудово ,коли наші мрії збиралися і малювали нездійсненність цих краєвидів … вони не знали , що та безтурботність загляне у сиву осінь і побачить безліч помилок…та робота над помилками буде настільки загорнута в павутиння,що її ніхто навіть не пробував розплутати.
Я будувала цілий світ … світ , де називала твоїм іменем міста і села…в осінніх листках шукала надії … де розчинялася у натовпі людей і шукала твоєї посмішки…Великий міст я будувала сама … своїми руками зводила мостові опори…зробила надійні підмости…марила ,що по ньому колись гулятимуть всі закохані пари…так , як гуляли ми з тобою. А під міст я впустила річку … злиту з потічків…де вода шуміла і пінилась…неначе у ванні..
Як це було прекрасно при розставанні посилати один одному повітряні поцілунки, які замерзали у різнокольорові крихітні кристали.Я набирала їх цілу жменю приносила додому і ховала в морозилку . Потім чи навіть зовсім потім, діставала по одному і прикладала до губ, а то й просто злизувала з долоні. Вони були замерзлими та від них віяло теплом. Але іноді : іноді від них залишається просто мокре місце. ..
Де ти тепер , думала я , де живеш , чим дихаєш , хто ти зараз. Мені шалено хотілося подивитися в твої очі - такі глузливі , пристрасні , нахабні і до болю улюблені. Я завжди любила потонути в твоїх зелених очах , вони були немов тепле заколисуюче море … Ти був ласкавим бісом в моєму житті і в той же час жорстоким ангелом. Ти міг дуже сильно любити , але в той же час так само сильно ненавидіти ... Ніхто не розумів тебе краще , ніж я , і ти про це прекрасно знав, ти знав , що коли ми були разом , і я безтурботно влаштовувалася на твої плечі , шепочучи якісь ласкаві слова, що в ту мить не було такої перешкоди, що могла нас розлучити , зруйнувати наше таке крихке, кришталеве щастя. Наше місто було таким маленьким, що ми містилися в ньому тільки удвох, і решті просто не було там місця. Кожен раз коли ми разом засипали, я думала, що сьогодні це назавжди, що більше кращих моментів і годі чекати , завтра ми прокинемося, ти встанеш, одягнешся і підеш, і страх чомусь не покидав..... і одного разу це сталося .... не було ні дзвінків, не чути було кроків на сходах ... і тоді світ звалився у мене перед очима. Телефон зрадницьки мовчав, а сльози так і текли, текли, залишаючи кожну ніч сліди на подушці ... Біль розривал а серце, я стала ненавидіти ці нескінченні ночі самотності… ні я не намагалася тебе повернути, адже я знала, що це неможливо, я знала, що ти вільний вітер, і ніхто, ніяка сила не може тебе зупинити. Я ж відчувала , просто відчувала…та не вірила... Адже я знала, що буде дуже боляче, але я по-справжньому прив'язалася до тебе і немов щеня йшла за тобою, куди б ти не покликав. Нехай зараз так, але я щаслива, що колись любила тебе, була улюблена тобою…
Хотілося поплакати і напитися-по-плебейських, прямо з горла, і дивитися крізь мокрі вії в тишу з темного кута нашого колишнього містечка ... Ні з чого ... Причин особливих немає, просто спогади .. .Все, що залишалося без відповіді, тягне каменем ... у переході вбрід … краще бути вільною і непотрібною, а по ходу краще просто бути. Зірки, відбившись у дрібній калюжі, не дрібніють ... Хочеться дурити і брести босою по переплету в нікуди - подалі від себе, аж до горизонту і світанку, місячну доріжку сріблячи .... Хочеться поплакати і напитися, видихнути і забути .... Шкода, що не курю ... Латте з корицею - і грати продовжую. На "п'ять" ...

Додав: неАнгел (02.08.2013) | Автор: © Людмила
 
Розміщено на сторінці: Проза, неАнгел

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1977 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): спогади. доля, почуття, кохання

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 Koshkina • 19:36, 02.08.2013 [Лінк на твір]
Дуже чуттєво, тільки Ваша проза нагадує особистий щоденник, де викладені особисті почуття....
avatar
нажаль..так воно і є...
avatar
3 karas • 09:22, 04.08.2013 [Лінк на твір]
Найбільше захоплює щирість образів , бажання бачити любов у всьому , деколи дитяча наївність. Мабуть недалеке минуле хочеться ще і ще раз пережити ,але вже по новому , цікава настроєвість твору збагачує творчий пошук і бажання висповідатися людям.
up up


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz