Ср, 04.12.2024, 21:21
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1055]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [275]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3391]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [317]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4486]
Філософам [1308]
Громадянину [911]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

перехитрити

…перехитрити
Осінь.. зачаровувала блискавично рижим відтінком ,а ще з дивовижною неповторністю опускала втомлені вії від турбот. Вона дарувала нові кольори і форми, тривожила сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбувалися зміни. Листя легкою ходою опадало , злітало жовте, червоне, багряне, руде воно танцювало в парі з вітром, тільки не судилося йому довго літати... поопускається на землю, ляже, ще пошумить під ногами, закінчить свою останню пісню ,нагадає знайому мелодію , що розсипиться кольоровою палітрою у моїй пам*яті. А може не тільки в моїй і… Небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком, все втратило свої кольори, то знову засміялося сонце з висоти, розфарбувало дивосвіт і зігріло все довкола, ніби літо повернулося... Чарівна симфонія осені заблищить павутинками бабиного літа і небокрай , і захід сонця прикрасить рижуватим відтінком.
ЇЇ очі грайливо дивилися на мене і від їхнього блиску я жмурилася . Надто яскравим він був для мене. Хитра…дивилася мені у вічі і уста розпливалися в усмішці. Від цього дзвінкого сміху безтурботної радості ,мінливого її настрою хотілося закричати і відпустити відлуння натягнуте між гіллям, мов срібні струни. Хотілося не бачити цього запитального погляду і не відчувати підступності, що дарувала мені осінь завжди при зустрічі.
Вона неначе обнімала мене своїм теплом, зачаровувала незбагненністю кольорів і відтінків та я завжди відчувала холодний подих за своєю спиною. Посріблила, неповторно вдерлася у моє життя і грає схованки з моїм життям. Дивовижно вимальовує картину ,де немає чіткості кольорів ,де пташки летять у вирій і сумно стає на душі.
Дві зустрічі … вона обплела своїми осінніми чарами,впустила п*янкий аромат і награвшись бризнула отрути. Тривожно і сумно, щемливо і якось незбагненно дивно. Чому? Та ця отрута настільки була їдкою ,що іноді душа розривалася навпіл . А вона дивлячись на мою силу волі ,стійкість і опору неначе звіріла від люті. Все підбудовувала стіни , закривала вхід , сіяла самотність і вела довгими коридорами нескінченності. Не розуміла … як мені вистачало сил долати перешкоди з обпаленими мріями ? Вірити у згорівши до тла дійсність ? Леліяти думки яким такі не судилося відбутися? Чому я їх не покинула,а несла через всі терни оберігаючи ?
Осінь подарувала мені дві різні долі заховавши між ними вибір. Вона настільки сплутала кольори ,що зовсім не залишилося фарби. Знала , що тільки так я не виберуся з її тенет. Завжди повертатимусь шукаючи веселкову палітру ,відновлюватиму події в пам*яті , оглядатимусь назад і пам*ятатиму про вибір. Та без чітких краєвидів,яскравих тонів і веселих буднів,що може намалювати тільки вона. Я нічого не знайду. Її було приємно гратися з моїми почуттями і відчувати владу наді мною . А я по своїй наївності відкривала двері і виходила геть. Геть до свого власного світу. Чи пішла я шукати вихід? Хто зна.. та в мрію ,перехитрити осінь я вірила завжди…

Додав: неАнгел (02.08.2013) | Автор: © Людмила
 
Розміщено на сторінці: Проза, неАнгел

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1987 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): осінь, віра, почуття, кохання

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 karas • 18:30, 03.08.2013 [Лінк на твір]
Цікаво сумні , але одночасно і обнадійливі рядки . Осінь - ніби плутанина в серці кожної людини , коли хочеться після хмарок сонце, а після холодного дощу - тепла , бо часом здається що фізичний холод тіла лягає на душу холодним занепокоєнням осені . Чудненько ! 55555
avatar
дуже дякую за хороші відгуки :)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Nemo: якщо люди у цій країні ще й перестануть любити, кохати, то кому і за що воювати?...

leskiv: Добре, що хоч хтось у цій країні зараз до нестями щасливий і його душа співає. Рада за автора. up

ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz