Коментувати також можна з та

Пн, 06.05.2024, 06:27
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1022]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [133]
Аудіовірші [49]
Українцям [2669]
Вірш-пісня [542]
Вірші про Україну [1478]
Вірші про рідний край [807]
Вірші про мову [215]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [107]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [997]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [661]
Вірші про чоловіків [110]
Вірші про військових, армію [210]
Вірші про Перемогу, війну [410]
Вірші про кохання [3366]
Вірші про друзів [713]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [333]
Вірші про дитинство [321]
Вірші про навчання [58]
Вірші про професію [82]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [705]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1218]
Вірш-тост, вірш-привітання [114]
Для мене поезія - це [191]
Поети [272]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [292]
Щастя - ... [597]
Жінка - ... [260]
Життя... [4424]
Філософам [1295]
Громадянину [867]
Метафізика [154]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

КНИГА ЖИТТЯ , частина1

Частина 1

Молитовно складені руки … я молюся на природі. Ні , я не молюся природі, природа не ідол , щоб на неї молитися, просто природні чари такі приємні що хочеться деколи бути тут самотою…

   Ви вслухалися в дерева ? Ні … Що … шкода , бо не відчуаєте як дерево молиться Богові, що ? Ви думаєте я здурів , чи зїхав з глузду ? Але , ні , так як молиться дерево , ми ще не навчилися молитися. Дарма що дика лісова яблуня дає незвикло кислі , плоди , які перекривляють рот , коли вкусиш їх , але це Бог створив , і яблуня дякує своїми плодами Богові за це що вона може подарувати заблуканому в глибокому , темному і страшному лісі , подорожньому , стомленій від пошуків людині , хоч кислий , але свій щирий плід, своє творіння. А як моляться ялини , вони скільки забирають в себе вуглекислого газу , різних нечистот, а натомість скільки виділяють кисню, щоб дихали люди, звірі …

  Ви вслухалися як моляться трави ? Як їх заколисує вітер , а вони в усій своїй схвильованості , в кожній своїй травинці , ніби кажуть , ми все віддаємо , різноманіття ліків , різноманіття запахів, ми є кормом для комах , ми є прихистком і їжею для тварин , бо нас так створив Творець , і віддаючи себе іншим , ми продовжуємо життя , робимо його різноманітним , даємо для світу все що маємо , в своїй красі … І навіть жаливуха кропива , і та має свої лікарські здібності, і та є потрібною …

  Ви вслухалися як моляться звірі і звірятка ? Як зайчик радується кожному наступному дню, хоч знає , що і він є поживою, як радіє вовк , який не впіймає більше ніж може зїсти… Бо кожен має свою місію… Вовк – санітар лісу , лисиця – ловець мишей і щурів , що так багато нищать людям пшеницю , і інші посіви … Кожен має своє місце , і не посягає на місце іншого…

  Ви скажете що вся навколишня природа не молиться Богу , бо це неможливо тільки тому що вони не люди ? Та ні…Ви помиляєтесь , кожне творіння Боже має своє місце, свою ціль і призначення ( люди називають це інстинктами чи генетикою певного виду ) , але ж вовк мусить вполювати хворого , чи старого зайця, бо як він впаде , то скільки буде навколо хворіб , а це для Бога є неможливою річчю… Ви скажете що вовк вполює вівцю, коня , чи корову, нападе і може загризти людину , і він є поганий хижак … Але хто винен що люди знищують дичину , задля простого хизування ( бо їсти вони мають що ) , чи спортивного інтересу… Дайте дичині розмножуватися , чи то косулям , чи іншим лісовим мешканцям , і вовк залишиться в глушині лісів , і не піде шукати собі їди в людей…

   Хтось сказав – людина , цар природи. Подивіться як цей «цар» нашкодив . Нащо стільки рубати , хіба для вас чи для мене ? Нащо ж ми самі виносимо в ліс , чи лісопосадки сміття і відходи ? То що робити звірям ?

   Нас не вчать правильно молитися , вслухатися як дихає вітер , як він розсипає коси вербам, як шепочуться між собою осокори … Нас не вчать шанувати і розмножувати те що нам дав Бог , а знищувати , і ще раз знищувати…

   Я виходжу на природу і молюся, і я краще розумію Бога, і він там більше є ніж в моєму домі…Чи будь де в місті …Я йду на природу молитися , і я там бачу Бога , в чистоті , радості і правильності життя…


Додав: karas (05.08.2013) | Автор: © Іван Українець
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1716 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 Asedo1949 • 14:49, 05.08.2013 [Лінк на твір]
Гарно!  Душею  написане  і  відчуте  кожне  слово. Сказати  хочу  лиш  те,  що  Бог  в  одинаковій  мірі  з  нами  чи    дома,  чи  на  природі,  просто  ми,  віддалившись  від  соціальних  проблем,  можемо  Його  відчувати,  як  Ви  і  кажете, "в чистоті , радості". 55555
avatar
2 nasvictor • 08:26, 06.08.2013 [Лінк на твір]
Зміст хороший. Думки чудові. Як мінус - дуже складні речення. Діліть на частини. І до пункуації є зауваження. Багато ком нема.
avatar
3 karas • 09:49, 06.08.2013 [Лінк на твір]
Я не проти зауважень , прошу підказати де що треба поставити , ( коми чи інші знаки ) і які речення завеликі чи не відповідають , і не підкреслюють загального змісту. Вибачте , мабуть моя така хиба  , що я чи у віршах чи у прозі завжди перу за основу зміст , і чомусь не звертаю уваги на пунктуацію, але для цього я і пишу , щоб не чекати лише хвальбу , але і конкретні зауваження , я в школі учитель , а який вчитель який не навчається , чи то від самих учнів, чи від інших вчителів... Коли я помиляюся , я учень , коли я знаю - я вчитель...
avatar
4 InhearT • 09:00, 14.08.2013 [Лінк на твір]
Мені дуже сподобався твір! В ньому глибокий зміст, він ПОТРІБНИЙ нам..Щодо складних речень, не погоджуюсь з тим, що це недолік, іноді велике речення з купою ускладнень допомагає зберегти темп рядка, не перериваючи його зайвими крапками, які, хочеш- не хочеш, та змушують робити паузу.
Так, немає де-яких ком, зокрема, після "що" в кількох випадках, та це вже якщо до дуже дрібних речей вдаватися.
А твір мене зачепив, тож ставлю, безсумнівно,  55555 plus1
avatar
5 Koshkina • 08:37, 18.08.2013 [Лінк на твір]
Кожен має своє місце...Але людина, своєю волею може змінити , може змінювати своє життя....Як можна навчитися правильно молитися? Це повинно йти від душі......А що в кожного в душі? Ніхто не знає...Чому людина шкодить? Тому, що гріхи наші не змінюються, а значить проблеми і людська поведінка залишається незмінною...
Непоганий прозовий твір, для тих хто ще стоїть на першій сходинці духовності.... yes


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині

kraynyuk46: Так і є, пані Таміло. " В СВО я защищал Родину бурятов" **




     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz