Мить і небеса

Гей, блазню, як тобі на небі?
Не схожий з німбом твій ковпак.
Так небезпечні на землі далебі,
Від правди шати. А на небі як?

Не переймайтесь шатами моїми,
Їх поділив вже неквапливо кат,
Віддав повіям за цілунки рими,
Залишив гострі жарти для солдат.

Сміявся він, коли приходив п'яний,
Та одягав мій дурня капелюх,
Веселий кат у мантії багряній,
Всесильний дурень, всепропащий дух.

Без докору був мій близнюк в короні,
Намісник божий, грішний як і всі,
Себе вважав месією на троні,
Коли мене прощав на колесі.

Мені всміхались грізні херувими,
І обіймали дружніми крильми,
Пригадували мої пантоміми,
Слова незграбні і смішні псалми.

Зустрів мене біля самої брами,
Глибокий старець, у очах роса,
Ми говорили довго з ним віршами,
Поет з поетом. Мить і небеса.