Господи, чому не дав мені ти серце кам’яне?

Господи, чому не дав мені ти серце кам’яне?

Господи, чому не дав мені ти серце кам’яне?

Чому ти нерви натягнув, мов струни?

І скільки раз мене ще доля розіпне,

допоки я не опинюсь на березі лагуни?

Чому у тебе люди, наче шахи,               

І «білі» завжди програють?

Чому не можна одним махом

Отримать те, що не дають?

Зачинені всі двері, хоч стукай без зупину

І вийти з лабіринту не має більше сил.

Чи, може, Господи, коли тебе зустріну,

Не буде ні питань, а ні зусиль?