Острів … потрохи ще видніється у моїй памяті. Густий туман окутує його своєю пеленою і місячне сяйво поневолі залишає його.
І тільки я час від часу повертаюся на руїни старого замку що ми залишили йдучи по різні сторони. Страх охопив при вигляді згораних решток, запах диму ще був присутній і осівший пил нагадав,що життя тут закінчилося назавжди.
Моторошна картина минулого стояла переді мною. І раптом у вічі заглянув спогад веселих буднів,що жили у цьому замку.
Ось це мудре,розумне і вічне, яке я засівала тобі на Новий рік,а ось цей зоряний шлях,що створила для тебе я на Різдвяні свята.А ось з-під хмар виглядає розфарбована веселка,яку я подарувала тобі на Богоявлення Господнє і мої марення бути твоїм кусочком щастя теж відчувалися в повітрі.І навіть сніжинки падаючи на долоні нагадали,що я хотіла впасти в твої обійми і залишитися в них єдиною.
Радість…..побачивши мене відкрила завісу не здійсненного і я побачила,як з одного джерела пили воду всі наші надії ,плескалися у річці думки і усмішки наші літали по небу немов метелики .Там сонце світило яскравіше і променями зігрівало нашу нездійсненність,неначе звучніше співали пташки і щастя кружляло задихаючись від благодатті.Та я не насмілилася порушити цей спокій і не змогла доторкнутися минулого.
Темно…сутінки…реальність побачила будні у зрадах,брехні і не довірі.І цей острів,з нашими скарбами, почав поволі руйнуватися.Ти шукав роздоріжжя,а я розбирала незрозумілості зітканні з густого павутиння.Ми віддалялися один він одного шукаючи вихід….
Руїни….їх уже не відбудувати…не повернути казковості наших буднів….не зустріти твої сліди у попелі згораних рештків….не побачити твоєї постатті….не поцілувати краєчок твоєї усмішки…цим зустрічам ніколи вже не жити на цьому острові …
Мокрий дощ….краплинки течуть по свідомості і зцілюючи душу іншим я не розумію ЗА ЩО ?
Гарно! Сподобалось! "ЗА ЩО ?" - питання філософське і небезпечне. Колись, будучи ще молодою, мене також хвилювало те питання, аж поки я не зустрілася з одним дуже мудрим старцем, який розтолкував мені, що таке життя?, хто ми такі?, хто пише наші дороги?, що означає нести хрест? кому видніше?...відтоді я терестала ставити це запитання і сприймаю життя, як воно є.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")