Все навкруги здається сірим і в далині чомусь нема, стежини радості і віри, а все здається тільки тьма. І сонце десь отам сховалось і світла жодного нема, чому в життя усе так сталось, питаю я себе сама. Чому без променя надії, без світла радості й тепла, в самотності і безнадії чомусь повинна жити я. Та сил мені не вистачає змінити враз усе життя, а темрява в мені усе стирає, і хочеться відчути радості чуття. Прийде той день коли нарешті в душі розквітне цвітом сад, і теплий промінь світла в серці проб’є всю темряву назавжди. В душі знайдеться світла сила, і подолає все вона, любов’ю, радістю так щиро проллється річкою до дна. А щастя вирветься на волю Зуміє силу ту знайти душа вся звільниться від болю Вперед до світла буде йти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-