Ілюзорне кохання
Переспілі зорі, яблуками в трави Тихо опадають із нічних небес. У строкатім платті кольору заграви, Осінь хороводить між тремтіння плес. Юнка безпечальна, з присмаком тепліні, Із наївно-милим поглядом в очах, То комах югою зблискує у сині, То серпанком вогко тоне у дощах. Злотокудрий красень – відгоріле літо, Що у путь південну потягнувсь крилом, Хризантем цвітінням зиркне розмаїто - Спалахне кохання бабиним теплом. Серденько – метелик затріпоче ніжно, Обійме́ дівчину вітерцем шугай. Та чванлива краля, вислизне маніжно, Плетивом павучим зрониться на гай. Від образи літо, гаркне громобоєм, У бруднім калюжжі умертвить печаль. Вознесеться в обрій перелітним строєм, Щоб життя замкнулась вічна пектораль.
Додав: mikolachat (20.09.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1790 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА