ХАТИНКА З ВЕСЕЛКОЮ У ДИМАРІ

Стікає у вечір з піль гомін гарячий,

Вертають додому батьки-трударі,

Стрічає їх щебетом щирим, дитячим

Хатинка з веселкою у димарі.

Соломою в дасі кошлатиться стріха,

Розмахує крильми павич на стіні,

А ми всі – до мами – найбільша утіха:

Адже їх побачим крізь сон на зорі…

Під сволоком тихо співає колиска

Тягучі в правічній любові пісні,

На полику покотом срібним намистом,

Пшеничним колоссям голівки малі…

Лишилась уже половина  з колосся,

А друга з птахами десь лине вгорі,

Та виявом щастя всміхається й досі

Хатинка з веселкою у димарі.