Хапаю кожен день як нагороду
Ми поділили порівну життя
Собі вона залишила свободу
Мені цілком дісталось забуття.
Забудькуватість нині має моду
Коли був успіх – звідки всі брались
Глядиться все по іншому зі споду
Упав - вони як воші розповзлись.
До неї хай тулитимуться інші,
Двоять, хапають успіх за рукав,
А я ось тут сиджу, крапаю вірші
Світ не зловив мене, я й не тікав.
А чого іншого можна від фортуни чекати? Вона паночка гонориста і полюбляє навколо себе лише успіх. Та пливти за течеєю все одно не варто. Фортуну, як бодливого бичка, треба брати за роги і повертати у потрібний вам бік, а на все інше уваги не звертати. Хоча можна, і, як Григорий Сковорода, вчасно ухилятися від світу, і тоді він не дошкулить вам. Ось такі роздуми викликав ваш вірш. Успіхів Вам і натхнення
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
