Сіріють небеса мінором...
Сіріють небеса мінором, Під мжички музику рясну. Їм вторять перепели хором З імли гіркого полину. Плоїться сумом на Покрову Над коминами перший дим. Лягає флером на діброву, Де вітер шелестить гнідим. У, вщент напоєні ковбані, Струмує відсвіт журавлів. Гранітна баба на кургані, Німує в розмахах полів. Лише маслини стиглі грона, Смаком надіють теплоти: - «Ще вийде сонячна корона, Тенета розірве сльоти!» …та осінь, схлипує журбою У став із жовтого листа, Де плесо приросло кугою До ніг старезного моста.
Додав: mikolachat (05.10.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1554 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.