ХЛІБ СВЯТОЇ АГАТИ

До ери милосердя всього тільки мить,

Яка так у серці пульсує, ятрить,

Нам треба лише відшукати,

Хліб святої Агати.

Він десь залишився на чорнім столі,

Дитина пречиста води та землі,

Приречений разом до страти,

З любов’ю  святої Агати.

 

Не треба багато, лиш вмій опинитися поряд,

Не бійся за себе, за іншого тільки  проси,

Коли забирає сильніший і сонце і зорі,

Хоч трішечки світла у темряву хижу неси.

 

До ери милосердя було сотні літ,

Коли відвернувся від неї цей світ,

Не прагнув  відчути і знати,

Сліз святої Агати.

Шматочок гіркий у тримтячій руці,

Життя оберіг на холодній щоці,

Від болю хотів врятувати,

Хліб святої Агати.

 

Лишилось  самотнє кохання під мурами міста,

Блукало, не знало до кого тепер має йти,

А в небі важкому легка, непорочна і чиста,

Уже відлітала душа у далекі світи.

Душа святої Агати.