ПАСТОРАЛЬ

Я вчора ночував в стодолі,

Така собі лірична пастораль,

У небі місяць дозрівав поволі,

І ще була одна мала деталь.

Суттєва.

Твої обійми, мавчине намисто,

І квіти у віночку польові,

Ми залишили остогидле місто,

Яке накрили хмари дощові.

Як завше.

Лежали вдвох і називали зорі,

Та розгортали мрій своїх сувій,

На павутинці ворожба прозорій,

І вийшло в нас Софійка та Андрій.

Доречно.

Так загадково пахло свіже сіно,

Будило первородні почуття,

Минала ніч-циганка швидкоплинно,

Закоханим ворожка і суддя.

Од віку.

Роса напоїть з ночі трави кволі,

Долини чаша схожа на Грааль,

Ми вчора разом були у стодолі,

Така собі лірична пастораль.