Жовтень, лисом рудохвостим зачаївся у бур’Яні. Рожевіють на захОді хижі очі полум’яні. Дожидає він поживу: листя клена помарнілі, Що гойдаються на вітті, від туману охмелілі. Нетерпіння і бажання з пащі капотять росою, Щоб під ранок охоловши, стати срібною ворсою. Для надійності, тенета насторОжив з павутини, Поміж будяків убогих й рогозової чуприни… Приступ вітерця нежданий - лис намірився до лову: Спину вигнувши курганом, здибив шубу ковилову. Листя струшене повівом, закружляло плавно в трави, Жовтень зойкнув в підвечір’я променечком від заграви. Мов нажахані куріпки, здобич спурхнула над гаєм, Зірочками уквітчавши небеса над виднокраєм.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
Справжній красунчик Ваш жовтневий вечір! 
