Мила пустунка
Осінь, маленьке бешкетне дівча, Вітром гасає в безгоміні саду. Перли медові брост́ей винограду, Збившись, намистом звисають з плеча. Гойдалку вправно зладнавши в гіллі Із павутинної вдячності літу, Радісно зблискує в сяйві розсвіту. Хмар розриваючи сірі кулі. Сміх оксамитовий в неба ясу, Спурхує дзвінко з дахів голубами. Сиплеться в ліс і рясніє грибами, Що на кашкетах леліють росу. В сонячну фарбу, долоньки малі Шко́да умочить. В ту ж мить п’ятірнею, Клена листочок впаде на алею… Мила пустунка, розтане в імлі.
Додав: mikolachat (16.10.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1643 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА