Ідальго, зупініться хоч на мить, Так на дракона схожий Вам вітряк, Примарилась зміїна хижа хіть, І вже не заспокоєтесь ніяк. Ніколи це, напевне, не мине! Даруйте, я Вам вірю, як Мадонні, Але мій хлопський розум не збагне, Для чого Вам млини ці безборонні.
Коли корони падають дощем, Потилиці тріщать немов горіхи, Для чого та корона, як стискає серце щем, Ятрить коханням і не знає втіхи.
Послухайте, ідальго, як сурмить, Над чагарями теплий вітерець, Вам про чергову перемоги мить, Мені про мій маленький острівець. Вперед! Я згодом Вас наздожену, Бо мій віслюк як завше грає дурня, Непереливки змієві-млину, А чим Вам завинила винокурня?
Рубіть потвору, не шкодуйте крил, На них щоночі крутяться нечисті, І душі неприкаяні навколо цих вітрил, Блукають і зникають десь без вісті.
Предивна сила - лицаря любов, Відкрите серце, підняте забрало, То підіймає в небо, то кидає в пекло знов, Спокути ніби на землі замало. Предивна сила - лицаря любов…
Санчо Панса - не мій ідеальний герой....Цей персонаж брехун і заздрісник....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
