З Федеріко Гарсіа Лорки. Romance de la Luna, Luna
Зійшла до старої кузні,
У шатах пахких
Місяцівна,
Дивився на
неї хлопчик,
Краса
огортала дивна.
Чаклують у
танці руки,
Показує
хтива і чиста,
Грудей біле
олово вітру,
І грається
вітер намистом.
- Тікайте,
тікайте, панно,
Не гайте
даремно часу,
Бо з серця
твого цигани,
Пороблять
собі прикраси.
- О,
хлопчику, дай танцювати,
Бо прийдуть
коли ромале,
З закритими
ти очима,
Лежатимеш на
ковадлі.
- Тікайте,
тікайте! Коні!
Я чую вже
гуркіт дальній!
- По сукні
моїй не топчися,
Не псуй
білизну крохмальну.
Копитами б’є шалено,
Рисак в
барабан рівнини,
Схилились
тонкі рамена,
І очі закрив
хлопчина.
Ці бронзові,
горді лики,
Так, ніби зі
снів незваних,
Зіщулені ледь повіки,
Ідуть
мовчазні цигани.
Кричала сова
у лісі,
Пронизливо
як кричала,
До неба йшла
Місяцівна,
Дитину з
собою взяла.
Ридають у
кузні цигани,
Плачі
голосні і гомін,
Пішли
Місяцівна і хлопчик,
Лиш вітер
співав їм на спомин.
ROMANCE DE
LA LUNA, LUNA
La luna vino a la fragua
con su polisón de nardos.
El niño la mira, mira.
El niño la está mirando.
En el aire conmovido
mueve la luna sus brazos
y enseña, lúbrica y pura,
sus senos de duro estaño.
Huye luna, luna, luna.
Si vinieran los gitanos,
harían con tu corazón
collares y anillos blancos.
Niño, déjame que baile.
Cuando vengan los gitanos,
te encontrarán sobre el yunque
con los ojillos cerrados.
Huye luna, luna, luna,
que ya siento sus caballos.
Niño, déjame, no pises
mi blancor almidonado.
El jinete se acercaba
tocando el tambor del llano.
Dentro de la fragua el niño,
tiene los ojos cerrados.
Por el olivar venían,
bronce y sueño, los gitanos.
Las cabezas levantadas
y los ojos entornados.
Cómo canta la zumaya,
¡ay, cómo canta en el árbol!
Por el cielo va la luna
con un niño de la mano.
Dentro de la fragua lloran,
dando gritos, los gitanos.
El aire la vela, vela.
El aire la está velando.
|