Айболить. Айболит - К.И. Чуковского. Переклад укр.м.
Переклад з рос. – Галина Верд
1
Добрий лікар Айболить! Він під деревом сидить. Лікуватись не боїться І корова, і вовчиця, І жучок, і черв’ячок, І ведмедиця!
Полікує, зцілить в мить Добрий лікар Айболить!
2
І лисиця до нього прийшла: «Ой, мене покусала бджола!»
І Барбос підібрав куций хвіст: «Мене дзьобнула курка у ніс!»
І прискакала зайчиха І заридала: «Ай, ай! Мій зайчик упав під трамвай! Мій зайчик, мій пайчик Упав під трамвай! Бігав він вздовж доріжки, І йому перерізало ніжки, Тож тепер він кульгавий, кривий, Бідний хлопчик малесенький мій!»
І сказав Айболить: «Від біди Подавай-но його сюди! Я пришию новенькі дві ніжки, Знову він побіжить вздовж доріжки».
І принесли зайчатка малого, Такого сердегу, кривого, І лікар пришив йому ніжки, І заєнько бігає знову. А з ним і зайчиха-мати Теж узялась танцювати, І сміється вона, і кричить: «Ну, спасибі тобі, Айболить!»
3
Раптом виїхав шакал, На кобилі прискакав: «Ось вам телеграма Від Гіпопотама!»
«Приїздіть-но, лікарю, В Африку хутчіш І врятуйте наших, ви, Малюків скоріш!»
«Що таке? Невже до діла Й ваші діти захворіли?»
«Саме так! У них ангіна, Холерина, скарлатина, Дифтерит, апендицит, Малярія та бронхіт!
Вирушайте вже скоріше, Добрий лікарю в похід!»
Добре, добре, побіжу, Дітям всім допоможу. Тільки як же вас знайти? Хоч би знати, куди йти».
«Ми живемо в Занзібарі, Калахарі та Сахарі, На горі Фернандо-По, Де гуляє Гіпопо По широкій Лімпопо».
4
І підвівсь Айболить, і помчав Айболить. По лісах, по луках, по полях він біжить. І одне лише слово товче Айболить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»
А в обличчя і вітер, і сніг, і град: «Гей, Айболить, повертайся назад!» І упав Айболить, на снігу він закляк: «Я далі іти не можу ніяк».
І до нього мершій з-під ялинки Вийшла зграя вовків-сіроспинків: «Ти верхи сідай, Айболить, Вожак тебе миттю домчить!»
І вперед поскакав Айболить, І одне лише слово гримить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!
5
Та ось перед ним море Гуркоче, шумить на просторі. І хвилю високую вітер жене. Ось-ось Айболитя вона дожене.
«Ой, раптом я потону, І моря я не перетну, Що трапиться з ними, з малими, Із хворими в лісі моїми!» Аж тут озивається кит: «Ти верхи сідай, Айболить, Тебе, мов оті кораблі, Вперед повезу до землі!»
І сів на кита Айболить І одне лише слово гримить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»
6
І гори повстали на його шляху, Повзти по горах він почав на духу, Та гори все вище, та гори крутіше, В самісінькі хмари підходять щільніше!
«Ой, раптом я не дійду, Раптом я вниз упаду, Що трапиться з ними, з малими, Із хворими в лісі моїми?»
І відразу ж з високого схилу На підтримку орли прилетіли: «Ти верхи сідай, Айболить, Тебе донесемо у мить!»
І сів на орла Айболить І одне лише слово гримить: «Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!»
7
А в Африці, А в Африці, На чорній Лімпопо, Сидить та плаче В Африці Нещасний Гіпопо.
Він в Африці, він в Африці Під пальмою сидить У море задивляється, Сльоза лише бринить: Чи не пливе в кораблику Лікар Айболить?
Никають вздовж дороги Слони та носороги, Говорячи сердито: «Де ж носить Айболитя?»
А поруч бегемотики Схопились за животики: У них, у бегемотиків, Животики болять.
І кір, і дифтерит у них, І віспа, і бронхіт у них, І голова болить у них І горличко болить.
Стогнати тільки й можуть: «Коли ж він допоможе, Коли ж він допоможе, Лікар Айболить?»
Лежить, немов заснула Ікластая акула, Не хоче вже акула Геть хвостиком вихлять.
Бо у її малечі, Малих акуленят, Дванадцять діб щоночі Зубики болять!
І вивихнене плечико У коника-малечика; Не бігає, не скаче він, А гірко-гірко плаче він І лікаря гукає: «Коли ж наш добрий лікар До нас дошкандибає?»
8
Аж тут, подивіться, хтось небом несеться. Це птах велетенський над пальмами в’ється. А зверху, дивіться, сидить Айболить, Кашкетом махає та гучно кричить: «Здоров була, дивосвіт Африка!»
Щаслива та радісна вся дітвора: «Приїхав, приїхав! Ура! Ура!»
А птах поміж ними кружляє, На пагорбі тихо сідає. І біжить лікар до бегемотиків, І хлопає їх по животиках, По черзі маляткам Дає шоколадку, І ставить, і ставить їм градусники!
І до смугастих Біжить тигреняток. До бідних горбатих Малих верблюжаток, І кожного гоголем, Кожного моголем, Гоголем-моголем, Гоголем-моголем, Гоголем-моголем поїть він.
Десять ночей Айболить Не їсть, не п’є і не спить, Десять ночей підряд Лікує сердешних звірят І ставить, і ставить їм градусники.
9
Ось і вилікував їх, Лімпопо! Хворих звіриків своїх, Лімпопо! І пішли вони сміятись, Лімпопо! Танцювати, забавлятись, Лімпопо!
І акула Каракула Правим оком підморгнула І регоче, і регоче, Наче хтось її лоскоче.
А маленькі бегемотики Ухопились за животики І сміються, і сміються – Аж дерева всі трясуться.
Ось і Гіпо, ось і Попо, Гіпо-попо, Гіпо-попо! Ось іде Гіпопотам. Він іде від Занзібару До гори Кіліманджаро – І кричить він, і співає: «Слава, слава Айболитю! Слава добрим лікарям!»
Дякую за вашу думку. Для мене дуже важливо саме у цьому моменті - не відходити далеко від оригінального тексту та ритму. Інакше зникає вся чарівність таких нами улюблених творів.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
